Львів

національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та центром Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 січня 2018 року у Львові проживали 726 772 осіб). Центр Львівської агломерації з населенням понад 1 млн осіб.

Львів заснований королем Данилом у середині XIII століття. Близько 1272 року місто стало столицею Королівства Русі (Галицько-Волинського князівства). У добу середньовіччя Львів був важливим торговельним центром. За австрійського панування місто стає осередком українського та польського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини з 19 жовтня 1918 був столицею Західноукраїнської Народної Республіки, але після битви за Львів з листопада 1918 належав Польщі, що в 1922-23 було визнано міжнародними пактами та угодами. 30 липня 1941 року за угодою Сікорського-Майського СРСР визнав, що Польща є держава у кордонах серпня 1939. 

Тому, з точки зору міжнародного права, під час другої світовой війни Львів знаходився на території, тимчасово окупованій СРСР (1939-41), Німеччиною (1941-44), на звільненій від німців території Польщі (1944-45). На Ялтинській конференції 4-11 лютого 1945 питання східних кордонів Польщі, зокрема приналежності Львова, було одним з найбільш гострих та суперечливих. Після Другої світової війни за ялтинськими угодами, юридично закріпленими 16 серпня 1945 року радянсько-польським договором, Львів знаходився в Українській РСР, із 1991 року — в Україні.