Святковий настрій у стрічці

Основним лікувальним заходом при вогнепальних пораненнях черепа і головного мозку є вірно зроблена первинна хірургічна обробка рани, яка сприяє профілактиці раневої інфекції, успішному загоєнню рани й більш сприятливим результатам лікування.

При хірургічній обробці непроникаючих вогнепальних поранень обмежувалися тільки видаленням кісткових відламків, кісткових фрагментів, що змістилися в епідуральний простір, резекцією кістки при необхідності, видаленням епідуральної гематоми з наступною установкою промивної системи і накладенням глухого шва. Ревізію субдурального простору проводили тільки при підозрі на субдуральну гематому та за наявністю явищ компресії головного мозку.

При проникаючому пораненні первинна хірургічна обробка глибоких відділів рани більш складна. З дефекту твердої мозкової оболонки видаляли кісткові відламки, що заповнювали його, тверду мозкову оболонку розсікали радіарно в достатньому обсязі для виконання подальших маніпуляцій на мозку, аспіратором видаляли мозковий детрит, згортки крові, кісткові відламки, волосся та інші сторонні тіла. Аспірацію вмісту раневого каналу здійснювали з періодичним промиванням рани, що дозволяло разом з рідиною видаляти дрібні частки кісток, згустки крові тощо. Наприкінці операції в більшості випадків мозкова рана була дренована за допомогою поліхлорвінілової трубки. Тверду мозкову оболонку в основному залишали не ушитою в зв'язку з набряком головного мозку. При необхідності виконували пластику мозкової оболонки в основному за рахунок місцевих тканин. У 3 спостереженнях при великих дефектах твердої мозкової оболонки для їх пластики застосовували широку фасцію стегна. М'які тканини ушивали пошарово.

Для проникаючих поранень характерним є утворення комбінованих “багатоповерхових” гематом (дво- чи триповерхових): епі-, субдуральних, субдурально-інтрацеребральних або епі-субдурально-інтрацеребральних.

Аналіз проведених досліджень дозволив виділити основні чинники ризику щодо прогнозу наслідків вогнепальних поранень черепа і головного мозку. До них відносяться: вид снаряду, характер поранення, вид раневого каналу, ступінь порушення свідомості, важкість стану хворих при поступленні.