Травми ГМ.Клінічні та структурно-функціональні особливості

1. Широке застосування мінно-вибухових пристроїв під час бойових дій, крім черепномозкових поранень зумовлює часте (у 65,6% спостережень) виникнення поєднаних поранень різних органів і систем організму, що спричиняє більш тяжкий стан потерпілих під час госпіталізації у порівнянні з такими за ізольованих поранень.
 2. Відзначено високу частоту вторинного поранення ГМ уламками кісток склепіння та основи черепа, що виявлене у 47 (73,4%) потерпілих.
 3. ВПЧГМ становлять 33,5% всіх вогнепальних поранень різних ділянок голови, 63,4% вогнепальних поранень м’яких тканин різних ділянок голови. 
4. ВПЧГМ найчастіше (у 90,6% спостережень) спричинені уламками мінно-вибухових пристроїв. Кульові поранення з стрілецької зброї виявлені у 9,4% потерпілих.

5. При ВПЧГМ найчастіше (у 50% спостережень) виявляли рикошетні поранення, у 40,6 та 9,4% — сліпі та наскрізні. За рикошетних поранень ушкодження ГМ у більшості спостережень виникає внаслідок дії кісткових уламків.
 6. Проникні поранення з ушкодженням твердої оболонки ГМ виявлені у 64,1% поранених, непроникні — у 35,9%. Проникні черепно-мозкові поранення характеризуються поширеними та тяжкими інтракраніальними ушкодженнями, що зумовлює більш виражене пригнічення свідомості у порівнянні з таким у потерпілих за непроникних поранень. 
7. Поранення черепа та ГМ характеризуються високою частотою ушкодження венозних синусів, інтракраніальних судин, основи черепа з прилеглими параназальними синусами, що слід мати на увазі під час вибору лікувальної тактики.