Війна на сході

Загальними принципами організації терапевтичної допомоги у воєнний час є:
 -надання терапевтичної допомоги пораненим та хворим та початок інтенсивної терапії в якомога стислі терміни;
 -своєчасність, безперервність, послідовність і спадкоємність у наданні терапевтичної допомоги, лікуванні та медичної реабілітації поранених, уражених та хворих;
 -концентрація основних зусиль, сил та засобів терапевтичної служби в необхідний момент і в необхідному напрямку;
 -ешелонування (розчленування, розподіл) сил і засобів терапевтичної служби між лікувальними закладами;
-послідовне нарощування терапевтичних заходів на етапах медичної евакуації;
-максимальне обмеження багатоетапності в лікуванні поранених, уражених та хворих; -евакуація пораненого, ураженого або хворого за призначенням у лікувальний заклад, де йому буде надана вичерпна терапевтична допомога з наступним лікуванням до одужання; -застосування на всіх етапах медичної евакуації єдиної класифікації хвороб і дотримання єдиних вимог до методики медичного сортування, надання терапевтичної допомоги, лікування та реабілітації;
 -здійснення медичної евакуації уражених та хворих за призначенням відповідно до затвердженого порядку евакуації (плану медичного забезпечення бойових дій)

-надання адекватної терапевтичної допомоги пораненим, ураженим і хворим під час евакуації; -відповідальність командування вищої ланки терапевтичної служби за евакуацію уражених і хворих з етапів медичної евакуації нижчої ланки;
-максимально можливе використання санітарної авіації як найшвидшого засобу транспортування уражених і хворих до лікувальних закладів;
-спеціалізація терапевтичної допомоги, лікування і реабілітації поранених, уражених та хворих;
-широкий маневр не тільки обсягом, але й видами терапевтичної допомоги на етапах медичної евакуації;
 -наявність резерву сил і засобів терапевтичної служби;
-контроль за просуванням уражених та хворих по етапах медичної евакуації, підтримання ефективного зв’язку та взаємодії між органами управління терапевтичної служби, підрозділами, частинами та закладами терапевтичної служби;
 -ведення єдиної визначеної документації обліку та звітності;
 -застосування автоматизованої системи управління лікувально-евакуаційним забезпеченням військ (сил)
Відповідно до сучасної системи лікувально-евакуаційного забезпечення етапами надання терапевтичної допомоги є:

•  етап надання кваліфікованої терапевтичної допомоги; 
• етап надання спеціалізованої терапевтичної допомоги.
  

До закладів, які розгортають відповідні етапи надання терапевтичної допомоги відносяться:
- медична рота бригади;
- військовий мобільний госпіталь;
 - стаціонарні військові госпіталі, військово-медичні клінічні центри;
- лікувальні заклади Територіальної госпітальної бази Міністерства охорони здоров’я України
Надання терапевтичної допомоги військовополоненим здійснюється особовим складом терапевтичної служби із залученням медичного персоналу із числа військовополонених. Терапевтичне забезпечення військовополонених здійснюють відповідно до вимог Женевських Конвенцій.

Важливою умовою діяльності терапевтичної служби при загрозі застосування противником зброї масового ураження є складність завчасного передбачення часу, місця та масштабів її застосування. У зв’язку з цим необхідна своєчасна інформація про загрозу застосування таких засобів, підтримка постійної готовності медичної служби до участі в роботі з ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження, наявність резерву терапевтичних сил і засобів, визначення порядку його використання.
Терапевтична патологія включає такі групи санітарних втрат:
-ураження іонізуючими випромінюваннями (гостра променева хвороба);
 -комбіновані ураження від різноманітних чинників ядерного вибуху з перевагою радіаційного впливу;
-ураження отруйними речовинами;
 - ураження бактеріальними токсинами і мікробними рецептурами;
-ураження продуктами горіння в осередках застосування напалму і в результаті ядерних вибухів;
-закриті травми головного мозку;
-психогенії військового часу (реактивні стани).
 В даній ситуації бойова терапевтична патологія буде мати деякі особливості:
 -масовість і одночасність санітарних утрат;
-комбінований характер ураження;
-висока питома вага важких форм;
 -швидкий перебіг клінічної картини.
Принципи медичного сортування і вимоги до його проведення:
-медичне сортування розпочинається у процесі надання першої лікарської допомоги і продовжується на всіх етапах медичної евакуації;
-у процесі сортування в першу чергу мають бути виявлені поранені, уражені і хворі, які потребують надання невідкладної медичної допомоги;
-у разі потреби, якщо це можливо, постраждалих сортують на кожному етапі медичної евакуації неодноразово (при надходженні, після надання медичної допомоги, перед посадкою в транспортний засіб для евакуації), з метою вчасного виявлення змін у стані пораненого (хворого), що можуть потребувати переведення його до іншої категорії;
-медичне сортування повинен виконувати найбільш кваліфікований медичний працівник, який є на даному етапі медичної евакуації; -результати медичного сортування обов’язково фіксуються спеціальними позначеннями поранених і хворих, а також відповідними записами в їхніх медичних документах;
-медичне сортування здійснюється в інтересах більшості постраждалих і спрямовується на надання першочергової допомоги пораненим, які перебувають у критичному, але не безнадійному стані, та перспективним пацієнтам, що мають більше шансів повернутися до строю.